Методичні рекомендації

Управління освти і науки, молоді і спорту

Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області

Розглянуто

Радою районного методичного

кабінету управління освіти,

молоді і спорту Сокирянської

районної державної адміністрації

Протокол № 1  від 16.02.2015 р.

_______________                          .

               Методичні рекомендації для керівників    
                           хореографічних гуртків

Формування творчої особистості в ході  постановки танцювальних композицій на районні та обласні     фестивалі – конкурси.

Упорядник : Пуйко Наталія Миколаївна,

                                            методист художньо-естетичного відділу,

                                             керівник гуртка сучасного танцю

                                             Сокирянського районного центру

                                              творчості дітей та юнацтва.

                                 м.Сокиряни, 2015 р.

Формування творчої особистості в ході  постановки танцювальних композицій на районні та обласні фестивалі – конкурси.

Хореографічне мистецтво — один із самих масових і дійових засобів естетичного виховання, який має ефективний вплив на всебічний гармонійний розвиток особистості.

Танець — найулюбленіший і найпопулярніший вид самодіяльного мистецтва — сприяє естетичному вихованню і фізичному розвитку дітей. Навчаючись у хореографічних гуртках, діти знайомляться з мистецтвом хореографії, набувають певну танцювальну підготовку, розвивають пластичність, вміння красиво рухатися, зміцнюють організм, виправляють деякі фізичні вади. В них виробляється творча активність, працьовитість, уважність, розширюється  творча уява,  концентрується увага,зростає культура поведінки.                  

Хореографія – мистецтво, улюблене дітьми. Дивлячись, з якою легкістю і майстерністю танцюють діти на сцені, ми забуваємо що за цим стоїть важка щоденна праця вихованців та їхніх педагогів.

Методичні рекомендації можуть бути корисними для керівників хореографічних гуртків загально-навчальних закладів, гімназій та навчально-виховних комплексів району, для ознайомлення їх із специфікою роботи хореографів, які прагнуть досягти творчих результатів у своїх танцювальних колективах

На початковому етапі роботи з дитячим колективом керівнику необхідно звернути увагу на слідуючі моменти:

1.     Вибір танцювальної композиції (класичний, народно-сценічний, історико-побутовий, сучасний, спортивний, бальний танець…).

2.      Пошук оригінального музичного супроводу, який відповідатиме змісту танцювальної композиції.

3.     Опрацювання думки, ідеї, образу танцювальної композиції.

4.     Музика та ідея танцю повинні відповідати  віковим особливостям дитячого колективу.

5.      Необхідно точно розподілити  час для постановки танцю та роботи з солістами.

6.     Підбір вправ до вибраного танцю мають відповідати віку вихованців та їхнім здібностям.

7.     Значну увагу необхідно приділити розучуванню окремих вправ та зв’язку танцювальних рухів.

8.     Керівник має постійно слідкувати за правильністю постановки рухів ніг, рук, голови та жестикуляцією, мімікою в танці.

9.     Велику увагу у постановці танцю необхідно приділити створенню малюнку та переміщення танцюристів по залу, враховуючи різні ракурси.

10.  Керівник має чітко уяснити для себе і донести до вивихованців, який повинен бути емоційний стан при сценічному втіленні танцю.

11.  При постановці танцювальної композиції, необхідно поділити її на такі основні частини:

а) експозиція (початок танцю, який вводить глядача в дію);

б) зав’язка танцю;

в) розвиток дії, що по наростаючій йде до кульмінації;

г) кульмінація (вершина танцю);

д) ров’язка (завершення задуму хореографічної композиції).

12.  Музика і танцювальна мова (жести, міміка) повинні бути зрозумілими глядачу – це одна з умов успіху колективу і його керівника.

13.  Естетичним  та культурним завершенням танцю є уклін дитячого колективу перед глядацькою аудиторією.

14.  Важливою частиною роботи у постановці танцю  є підбір відповідного вбрання.  Для цього необхідно розробити ескізи дитячого сценічного одягу з урахуванням сюжету і задуму танцю. Після вивчення рухів та завершення постановки танцю вихованцями, доцільно проводити репетиції у сценічних костюмах, що дуже подобається дітям, дозволяє їм у повній мірі ввійти у сценічний образ і танцювати з великим задоволенням. Діти під час таких репетицій бачать і відчувають сценічний задум та власних танцювальних персонажів. Не потрібно робити сценічний одяг складним, перевантаженим великою кількістю деталей. Іноді для вираження образу достатньо одного предмета одягу або аксесуара (наприклад, стрічка, віночок, капелюшок і т.д.). Усі деталі та аксесуари одягу повинні бути чітко зафіксовані, щоб під час рухів не відволікати дитячу увагу на їх впорядкування.

15.  Вихованці хореографічних гуртків при виступі повинні мати відповідне танцювальне взуття (чешки, чоботи, класичні тапочки, хореографічні туфлі…).

16.  Танцювальний коллектив під час підготовки до конкурсу повинен звернути увагу на наступні аспекти, які нададуть йому перевагу перед іншими конкурсантами:

1) уважно підбирати танцювальний конкурсний репертуар;

2) узгоджувати план підготовки колективу на конкурс зі своєю дирекцією;

3) ретельно готувати колектив до постановки танцювального номеру.

17.  Керівники колективів, які беруть участь у конкурсах, оглядах  повинні пам’ятати, що оцінка журі — це об’єктивний результат суб’єктивного рішення кожного  з членів журі.

Організаційна робота з дітьми у хореографічних колективах

Робота з дитячим хореографічним колективом має свої особливості. В обов’язковому порядку повинні мати місце окремі заняття з дівчатками та хлопчиками. На наступному єтапі необхідно  практикувати змішані заняття. І твльки після цього стиавити дітей у пари. Обов’язково повинна враховуватися психологія дитини (спостерігати  деякий час — хто кому подобається?). Ці перші кроки особливо важливі: діти самі прекрасно працюють, але коли їх поставити у пари (без урахування дитячих симпатій) — працювати не хочуть.

Педагог — це психолог, він повинен формувати відносини в парі. Необхідний певний проміжок часу (можлив, навіть місяці), поки діти звиикнуть  один до одного, і тільки пізніше можна потихеньку змінювати пари, щоб танцюристи мали змогу звикнути один до одного в різних складах. У ході постановки танцювальної композиції виконавці самі знаходять свою пару, зручну для виконання тієї чи іншої ролі. Але якщо в якоїсь пари  щось не виходить, то можна не боячись негативних реакцій, спокійно поміняти пари. А бувають й зовсім незрозумілі варіанти створення пар. Наприклад, хлопчик на голову нижчий  за дівчинку, або дуже різниться вага дітей (товстий – худий). У такому випадку керівник зобов’язаний припинити будь-які насмішки і виключити можливі моральні травми. Усі діти повинні бути в рівних умовах для свого творчого розвитку.

Тобто, при підборі дитячих танцювальних пар треба бути дуже чуйним і уважним, щоб не наробити помилок і не завдати дитині моральної травми .

У професіоналів часто застосовується система жорсткого тренування. Цей метод не можна застосувати в дитячих колективах. За кожний успіх, хоча б самий маленький, необхідно дитину обов’язково похвалити та заохотити до наступних надбань.          

Дитячий танець відрізняється від дорослого тим, що не повинен містити яскраво вираженої кульмінації зі складними рухами. Тому необхідно звертати  увагу на вихід дітей і фінал танцю. Якщо діти почнуть допускати помилки на початку танцю, то, швидше за все, вже не зможуть «зібратися» і виконати номер до кінця успішно.   Маленькі артисти до кінця танцю вже втомлюються і починають плутатися в рухах. Тому не потрібно ставити занадто довгий танець — це не під силу дітям молодшого шкільного віку.

Часто буває так, що поведінка або слова партнера створюють стресову ситуацію не тільки на концертах, але й у репетиційному залі. Негативно впливають на виступ такі фактори:

- страх перед наслідками невдалого виступу;

- страх, що не будуть досягнуті бажані результати;

- страх, що колектив переслідують невдачі при виступах;

- страх перед різними недоробками в плані танців.

В кожному конкретному випадку керівник колективу зобов’язаний знайти причини, проаналізувати їх, допомогти виконавцям уникати таких побоювань.

Протягом навчального року роботу гуртківців необхідно представляти на всіх шкільних, сільських, міських святах та на районних фестивалях – конкурсах, що стимулює роботу дітей. Після кожного виступу та конкурсного заходу, обов’язково підводити підсумки роботи дітей на сцені. Найактивніших гуртківців заохочувати та нагороджувати.